www.megev-rn.dp.gov.ua
ГОЛОВНА СТОРІНКА МАПА САЙТУ ДОПОМОГА Вівторок, 12 листопада 2019 року
Що нового на сайті ?

Архів публікацій
Межівський район >> Новини
Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС інформує
Версія для друку Написати листа
Увага! На Дніпропетровщині діють шахраї!

Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДПС у Дніпропетровській області) інформує, що до суб’єктів господарювання Дніпропетровщини телефонують з телефонів (096) 546-29-21, (097) 719-49-89 від імені посадових осіб з провокаційними та незаконними вимогами.
Зловмисники телефонують, начебто, від імені ГУ ДПС у Дніпропетровській області, зокрема начальника Юр’ївської державної податкової інспекції Західно-Донбаського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Наполегливо радимо громадянам бути пильними та обачними, не вірити сумнівним пропозиціям та ретельно перевіряти інформацію.
У разі отримання подібної інформації та недопущення в подальшому подібних випадків шахрайства просимо повідомляти відділ з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Дніпропетровській області за номерами телефонів: (056) 374-86-50, (056) 374-86-40, (067) 682-33-64, на електронну адресу: dp.vkoryp@sfs.gov.ua, а також особисто звертатись за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а.

Щодо питання правомірності перебування у
Реєстрі неприбуткових установ та організацій обслуговуючих кооперативів

Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що Міністерство фінансів України листом від 02.09.2019 № 11210-09-63/21886 «Щодо обслуговуючих кооперативів» (далі – Лист МФУ № 11210) стосовно питання правомірності перебування у Реєстрі неприбуткових установ та організацій обслуговуючих кооперативів, у тому числі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, повідомило наступне.
Закон України від 10 липня 2003 року № 1087-ІV «Про кооперацію» із змінами та доповненнями (далі –Закон № 1087) визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на виробничі, обслуговуючі та споживчі, які за напрямами діяльності можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (стаття 6 Закону № 1087).
Законом України від 17 липня 1997 року № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 469) визначено правові, організаційні, економічні та фінансові особливості утворення і діяльності сільськогосподарських кооперативів.
Пунктом 2 ст. 2 Закону № 469 встановлено, що загальні принципи, поняття та норми утворення, забезпечення функціонування, управління та ліквідації сільськогосподарського кооперативу і кооперативних об’єднань, контроль за їх діяльністю, права та обов’язки їх членів, формування майна, фондів, цін і тарифів на продукцію та послуги, а також трудові відносини у таких кооперативах та об’єднаннях регулюються Законом України № 1087.
Пунктом 5 ст. 9 Закону № 469 визначено, що після виконання зобов’язань сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу та відшкодування збитків за минулі періоди залишок фінансового результату господарської діяльності кооперативу розподіляється загальними зборами у вигляді відрахувань до фондів кооперативу, кооперативних виплат його членам та нарахувань на паї членам кооперативу, у тому числі асоційованим.
Статтею 25 Закону № 1087 встановлено, що дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників і розподіляється на, зокрема, кооперативні виплати та виплати на паї.
Відповідно до п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації, що одночасно відповідають вимогам, визначеним у цьому підпункті ПКУ, серед яких є заборона розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників) та визначення в установчих документах неприбуткової організації порядку передачі активів у разі припинення неприбуткової організації як юридичної особи.
Положеннями Закону № 1087 передбачена можливість розподіляти отримані доходи (прибутки) або їх частину серед членів обслуговуючих кооперативів через здійснення кооперативних виплат та виплат на паї (статті 25 та 26 Закону № 1087).
Аналогічно і сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи відповідно до положення ст. 26 Закону № 1087 та пунктів 1 та 5 ст. 9 Закону № 469 можуть здійснювати виплати на паї як розподіл частини доходу кооперативу, що може отримуватися сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом від надання послуг.
Стосовно порядку ліквідації обслуговуючих кооперативів та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів необхідно зазначити, що порядок ліквідації, визначений ст. 29 Закону № 1087, не узгоджується з положенням п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ в частині передачі активів у разі припинення кооперативу як юридичної особи, оскільки абзацом восьмим ст. 29 Закону № 1087 передбачено, що майно кооперативу, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об’єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку, визначеному статутом. Крім того, майно неподільного фонду не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям) або зараховується до доходу бюджету.
Проте наявність зазначених законодавчих підстав здійснювати розподіл доходу кооперативами, у тому числі при їх ліквідації, не може бути обов’язковою метою створення і функціонування обслуговуючих кооперативів та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
Тож зазначене не виключає можливості приведення обслуговуючими кооперативами та сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами положень установчих документів у відповідність із вимогами ПКУ, що передбачатиме заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини, у тому числі при ліквідації таких кооперативів, для включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Більш детальніше щодо питання правомірності перебування у Реєстрі неприбуткових установ та організацій обслуговуючих кооперативів, у тому числі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, можливо ознайомитись у листі МФУ № 11210, який розміщено на офіційному вебпорталі ДПС України за посиланням

ФОП – платники єдиного податку
не мають права здійснювати торгівлю тютюновими виробами

Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що спрощена система оподаткування – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), на сплату єдиного податку у порядку та на умовах, встановлених главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПКУ).
Відповідно до пп. 3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання, зокрема ФОП, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).
Згідно з п. 215.1 ст. 215 ПКУ до підакцизних товарів належать, зокрема тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) тютюнові вироби – сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.
Роздрібна торгівля, зокрема тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (ст. 15 Закону № 481).
Разом з цим, відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПКУ особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів є платником акцизного податку. При цьому об’єктом оподаткування є операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, ФОП, які здійснюють продаж підакцизних товарів, зокрема тютюну, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, зазначена діяльність може здійснюватися на загальній системі оподаткування, за умови отримання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та реєстрації суб’єкта господарювання платником акцизного податку.
Порядок врахування сум ПДВ у реєстраційній сумі
за податковими накладними, які несвоєчасно зареєстровані в ЄРПН

Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що відповідно до п. 200№.3 ст. 200Податкового кодексу України (далі – ПКУ) показник SПеревищ є складовою формули, за якою обраховується сума ПДВ, на яку платник ПДВ має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкові накладні та/або розрахунки коригування (далі – реєстраційна сума).
SПеревищ – загальна сума перевищення податкових зобов’язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою ПДВ, що міститься в складених таким платником податкових накладних (далі – ПН) та розрахунках коригування до таких податкових накладних (далі – РК), зареєстрованих в ЄРПН, яка визначається як різниця між:
● сумами податкових зобов’язань за операціями з постачання товарів (послуг) та отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, та їх подальшого коригування згідно із ст. 192 ПКУ, задекларованими платником ПДВ у податкових деклараціях з ПДВ з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, та
● сумами ПДВ, зазначеними платником податку в ПН, що складені за такими операціями (в тому числі ПН, які не видаються отримувачу, а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України), та РК до них, зареєстрованих у ЄРПН.
Показник SПеревищ розраховується Державною податковою службою автоматично після прийняття звітності від платника ПДВ, та при обрахунку позитивного значення вказаного показника на таке значення зменшується реєстраційна сума такого платника.
Отже, якщо платник ПДВ своєчасно не зареєстрував в ЄРПН ПН та відповідно не зменшив реєстраційну суму на суму ПДВ, зазначену в таких ПН, то після подання звітності з ПДВ за відповідний звітний період, в якій задекларовано податкові зобов’язання з ПДВ, що визначені у ПН, які не зареєстровані в ЄРПН, реєстраційна сума платника ПДВ зменшується на суму ПДВ, зазначену в ПН, своєчасно не зареєстрованих в ЄРПН.
Після реєстрації таких ПН в ЄРПН в системі електронного адміністрування ПДВ автоматично відбувається перерахунок показника SПеревищ за звітний період, в якому було складено таку ПН, та розрахункової суми (SНакл) з урахуванням сум ПДВ, зазначених у таких ПН.
Сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія»
в.о. начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції
ГУ ДПС у Дніпропетровській області Оксани КВАШІ
на тему «Дотримання вимог антикорупційного законодавства»


Питання 1. Добрий день. Хочу запитати, протягом якого строку діють передбачені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» із змінами та доповненнями (далі – Закон) обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування?
Відповідь: Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:
1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами – підприємцями, якщо особи, зазначені в Законі, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців;
2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених Законом;
3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

Питання 2. Вітаю. Підкажіть, будь ласка, за сукупністю яких умов застосовується звільнення особи як захід врегулювання конфлікту інтересів?
Відповідь: Якщо конфлікт інтересів у діяльності особи має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, особа не згодна позбавлятися приватного інтересу з метою врегулювання конфлікту інтересів.

Питання 3. Хочу запитати. Протягом якого строку зберігається інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування?
Відповідь: Відповідно до ст. 47 Закону інформація про особу зберігається упродовж всього часу виконання особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п’яти років після припинення виконання зазначених функцій, крім останньої декларації, яка зберігається безстроково.
З початку року Центрами обслуговування платників
Дніпропетровської області надано 203,6 тис. адміністративні послуги

В органах ГУ ДПС у Дніпропетровській області працюють 36 Центрів обслуговування платників (ЦОП), де платники податків можуть отримати широкий спектр послуг: інформаційних, консультативних та адміністративних.
Центрами забезпечується надання 31 виду адміністративних послуг, 18 з яких надаються безкоштовно.
Загалом працівниками ЦОП протягом січня – серпня 2019 року опрацьовано 205,8 тис. звернень у сфері надання адміністративних та інших послуг, з яких надано 203,6 тис. адміністративні послуги.
З переліком адміністративних послуг, що надаються територіальними органами ДПС Дніпропетровщини та Інформаційними картками адмінпослуг можна ознайомитись на офіційному субсайті «Територіальні органи ДПС у Дніпропетровській області» у розділі «Адміністративні послуги» (http://dp.tax.gov.ua/diialnist/mistsya-nadannya-administrativnih-poslu/) та у Центрах обслуговування платників області.
Форма № 20-ОПП: оновлено Довідник типів об’єктів оподаткування

Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що 12 вересня 2019 року ДПС України оприлюднила оновлений Довідник типів об’єктів оподаткування (станом на 11.09.2019).
Перелік доповнено одним об’єктом оподаткування, а саме: 711 – Ділянка надр.
Звертаємо увагу, що повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подаються протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Формою № 20-ОПП передбачено заповнення типу об’єкта оподаткування.
З Довідником типів об’єктів оподаткування можна ознайомитись на офіційному вебпорталі ДПС України за посиланням

Сплата єдиного внеску під час виконання
договору про спільну діяльність без утворення юрособи

Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Норми встановлені абзацом другим п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями.
Згідно з п. 1 ст. 1130 глави 77 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Ведення бухгалтерського обліку спільного майна може бути довірено одному з учасників (частина друга ст. 1134 ЦКУ).
Відповідно до абзацу шостого п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.
Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податків.
Отже, платником єдиного внеску під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа – один з учасників такого договору про спільну діяльність без утворення юрособи, на якого згідно з умовами договору про спільну діяльність без утворення юрособи покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету.

Платник ПДФО отримав одноразову страхову виплату
за договором довгострокового страхування життя: оподаткування

Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що нормами п.п. 14.1.52 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено: договір довгострокового страхування життя – це договір страхування життя строком на п’ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п’яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов’язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) – роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя;
Податковим агентом платника ПДФО – отримувача виплати, довічної пенсії чи викупної суми є страховик-резидент, який нараховує страхову виплату чи викупну суму за договором недержавного пенсійного забезпечення або довгострокового страхування життя (п.п. 170.8.1 п. 170.8 ст. 170 ПКУ).
Відповідно до п.п. 170.8.2 п. 170.8 ст. 170 ПКУ податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету ПДФО за ставкою, визначеною у п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 %.), з 60 відсотків суми одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя у разі досягнення застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи її доживання до закінчення строку такого договору.
Отже, уся сума одноразової страхової виплати, яка виплачується застрахованій особі, що дожила до закінчення строку договору довгострокового страхування життя, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, однак оподатковується лише 60 відсотків від такої суми.

Корпоративні права можуть бути предметом податкової застави

Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу на наступне.
Пунктом 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що з урахуванням положень ст. 89 ПКУ право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 ст. 89 ПКУ, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями майном, як особливим об’єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене п. 87.3 ст. 87 ПКУ.
Згідно з п.п. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 ПКУ майно, що не може бути предметом застави, визначено у Законі України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2654).
Статтею 4 Закону № 2654 не встановлено, що корпоративні права не можуть бути предметом застави.
Слід зазначити, що платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, але тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди (п. 92.1 ст. 92 ПКУ).
У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою контролюючого органу зобов’язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості (п. 92.2 ст. 92 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, корпоративні права можуть бути предметом податкової застави. Операції з відчуження таких корпоративних прав, у разі якщо такі права перебувають у податковій заставі, необхідно узгоджувати з контролюючим органом, а також здійснити заміну предмета застави на інше майно.
Версія для друку Написати листа

Про цей сайт | Запитання | Адміністратор